скласти харектеристику з цитатами іван дідух і його дружина камінний хрест

Іван Дідух - селянин, своєю працею досяг середніх статків. Портрет свого персонажа В. Стефаник подає в зіставленні з конем, щоб підкреслити виснажливу роботу селянина. Це зіставлення набуває символічного значення: в умовах капіталізму людина доведена до стану робочої худоби. Після десятирічного перебування в армії Іван повернувся додому. Батьків не застав. Вони померли, залишивши у спадок будиночок і горб «найвищий і гіршому понад усе сільське поле». На нього витратив Дідух молодецьку силу, на ньому покалічився і постарів. А тепер, на старості років, господарство, налагоджене такою каторжною роботою і неймовірними зусиллями, Дідух змушений залишити. Шість розділів новели містять цілий комплекс складних почуттів героя, формуючи найголовніше - трагізм розставання з рідною землею. Пройнятий страшною тугою, Іван Дідух почував себе як камінь, викинутий хвилею на берег. І весь він ніби скам\'янів. Причину своєї туги Іван пояснює людям сам: це любов до рідної землі і вимушена розлука з нею.

1. “Івана Дідуха запам’ятали в селі ґаздою, відтоді він мав усе лиш одного коня і малий візок із дубовим дишлем. Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну…”

2. «Мав у поясі хибу, бо все ходив схилений, як би два залізні краки стягали тулуб до ніг».

3. «Отакий був Іван, дивний і з натурою, і з роботою»

4. «Я ціле житє лиш роб, та й роб, та й роб! Не раз, як днинка кінчиласи, а я впаду на ниву та й ревно молюся до бога: господи, не покинь ні ніколи чорним кавалком (шматком) хліба, а я буду все працювати, хіба бих не міг ні руков, ні ногов кинути…».