Майстер був дуже простий і бідний. Він самотній у Москві, без рідних і друзів. За освітою він був істориком, який кілька років тому працював у музеї, відмінно знав п’ять мов і займався перекладами. Як і будь-який письменник, він не любив галасу та метушні. Вдома він зберігав безліч книг.Читач дізнається, що Майстер був одружений раннє, але навіть не пам’ятає її імені. Отже, ймовірно, не любив її зовсім. А може позначається його творча натура.Майстер кидає роботу і починає писати роман про Понтія Пілата, він багато страждає з-за свого романа. Є думка, що роман Булгакова автобіографічний. Майстер нещасний, а доля його трагічна, як і доля письменника.Лише Маргарита до останнього захоплювалася Майстром і його романом. Руйнування мрії, пов’язаної з романом, катастрофічно позначилися на стані Майстра.Лише справжня любов стала подарунком для самотнього письменника. Але навіть любовні узи, які пов’язали його з Марго, не могли дати йому сил боротися далі. Він здається. Опинившись в психіатричній лікарні, живе з тугою і смутком. За покірність і смиренність Всесвіт дарує йому ще один безцінний подарунок — вічний спокій, розділений з коханою. Хочеться вірити, що на прикладі Майстра показано, що коли-небудь винагородиться кожна праця. Адже якщо згадати — сам роман «Майстер і Маргарита» теж далеко не відразу з’явився на увазі.
. "Хазяїн" — це зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної мети. Стяжання для стяжання" (І. Карпенко-Карий). (Наприкінці XIX століття в Україні відбувався бурхливий розвиток капіталізму. Цей процес породжував сільську буржуазію, яка нещадно експлуатувала селян, ставала повновладним господарем українського села.
У комедії "Хазяїн" Іван Карпенко-Карий показав рух "хазяйського колеса" капіталіста-аграрія, але в центрі уваги драматурга — не економічні стосунки, а моральні, етичні і психологічні конфлікти, породжені цими стосунками. Ненаситна жадоба капіталіста до наживи стає самоціллю, перетворює його на хижака.)
II. Пузир і Золотницький — контрастні образи комедії.
1. Образ Терентія Пузиря. (Терентій Гаврилович Пузир — капіталіст-землевласник, хазяїн, мільйонер. "Ми були так собі хазяїни, з середнім достатком", — згадує Марія Іванівна, його дружина. А через тридцять п'ять років Пузир став хазяїном неосяжних земельних просторів, де розташовано кілька великих економій і працюють сотні робітників, Замолоду він "з степу не вилазив", тяжко працював, але мільйони нажив не чесною працею, а визиском, бо ніколи не знав "що можна, а чого не можна; аби бариш, то все можна". Та великі гроші не зробили його чеснішим, добрішим, людянішим. Він так і залишився некультурним, духовно вбогим селюком.)
