Твір про мої враження від бою Ахілла і Гектора

Довго переслідував Ахілл бога Аполлона. Нарешті, зупинився бог-стріловержець і відкрив Ахіллу, кого він переслідував. Гнів опанував Ахіллом. З якою радістю він помстився б Аполлону, якби міг! Кинув переслідування син Пелея і знов прямує до стін Трої. Нісся по полю до стін Трої Ахілл, подібний виблискуючій зірці, тій зірці, яка яскраво горить на осінньому небі. Сіріус звуть її люди, нещастя обіцяє вона смертним. Побачив старець Пріам наближаючогося до стін Трої Ахілла і в страху став благати Гектора: – О, коханий син мій! Зайди швидше в місто! Чи не борися з сином Пелея, він могутніше тебе! Увійди в Трою! Адже в тобі вся надія на порятунок всіх троянців і троянок. Подумай, скількох синів убив у мене Ахілл. Зглянься хоч наді мною, нещасним старцем. Зевс послав мені в кінці мого життя жахливі біди. Я повинен бачити загибель моїх синів, побачити, як поведуть в неволю дочок, як будуть вбивати невинних немовлят. Сам я буду убитий на порозі мого дому, а ті пси, яких я сам вигодував, будуть лизати мою кров. Зглянься надо мною, Гектор!