Історія створення твору «За Сибіром сонце сходить»

За Сибіром сонце сходить (Пісня про Устима Кармалюка)— українська народна історична пісня про ватажка селянських повстанців Устима Кармалюка. Провідною ідеєю твору є самопожертва в ім'я суспільного блага, яка пронизує пісню.

Існує близько сорока варіантів пісні про Устима Кармалюка — легендарного ватажка селянських загонів, які боролися проти панського гніту. Знущання над кріпаками були такі, що терпіти не ставало сил. Устим Кармалюк теж утік, зібрав загін "славних хлопців" і став відновлювати справедливість —у багатих забирати, а бідним віддавати. "Отак гроші поділивши, я гріхів не маю", — говорить він. Кармалюка кілька разів ловили, карали, засилали до Сибіру, але він щоразу тікав і продовжував свою справу. Проте не відчував себе щасливим, адже, хоч і "не в кайданах, а все ж не на волі", не бачить жінки й дітей, не має хати.

Люди не забули його подвигу й уславили Кармалюка в піснях та легендах.